Український аграрний сектор продовжує експортувати зерно навіть у складних умовах війни. Попри обстріли портової інфраструктури, подорожчання логістики та високі страхові витрати, трейдери перебудовують маршрути й знаходять нові шляхи постачання. На цьому фоні аграрії все частіше звертають увагу на олійні культури, адже ціна сої виглядає стабільнішою порівняно з багатьма зерновими, що дозволяє частково вирівнювати доходи господарств.
Світовий ринок залишається дуже чутливим до балансу попиту і пропозиції. У січні продовольча пшениця з України торгувалася на рівні близько 210 доларів за тонну, тоді як фуражна знизилася до приблизно 205 доларів. Основний тиск створює дешевша пропозиція конкурентів та слабший попит у країнах Близького Сходу й Північної Африки. Водночас ціна сої за 1 тонну піднялася до близько 430 доларів, що виглядає привабливо на тлі інших культур.
Пшениця наразі стикається з жорсткою ціновою конкуренцією. Покупці уважно порівнюють пропозиції на умовах FOB і нерідко обирають дешевші варіанти. Та попри це, українське зерно цінується за якість і відповідність стандартам. Саме тому на ринку регулярно з’являються запити формату пшеницю купити, особливо від компаній, які вже мають досвід роботи з українськими постачальниками.
Сегмент сої виглядає жвавішим завдяки конкуренції між експортерами та внутрішніми переробниками. Зростання переробки підтримує попит на сировину всередині країни, а активний експорт формує додатковий ціновий фундамент. Світовий тренд на використання рослинного білка також грає на користь сої, роблячи її стратегічною культурою.
Українські фермери дедалі частіше диверсифікують посіви, поєднуючи зернові та олійні, щоб зменшити ризики. Такий підхід дозволяє гнучко реагувати на ринкові зміни. Якщо одна культура просідає в ціні, інша може компенсувати втрати.
Загалом аграрний ринок України залишається живим і адаптивним. Попри війну та економічні виклики, він продовжує працювати, зберігати експортний потенціал і шукати нові можливості. Саме здатність швидко підлаштовуватися під обставини сьогодні стає головною конкурентною перевагою українського агросектору. Водночас виробники активніше інвестують у зберігання, технології та аналітику ринку, щоб точніше планувати продажі й мінімізувати цінові ризики в майбутніх сезонах.
