Сегодня, 29 декабря, 16:21
Сільське господарство – один із найбільших споживачів полімерних матеріалів. Плівки для мульчування, теплиць, силосування; одноразова тара; крапельні системи; агроволокно це пластик. Та зростання використання не супроводжується достатнім рівнем переробки. Більшість агроплівок після використання опиняються на звалищах або спалюються, що не лише шкодить довкіллю, а й створює логістичні й фінансові труднощі для фермерів. Радимо статтю “З чого роблять пластик” для кращого розуміння проблеми.
Проте останніми роками з’являються нові рішення, які дають змогу не просто утилізувати агропластик, а перетворити його на ресурс для самого ж агросектору.
Які є варіанти?
Як розповіли спеціалісти з пластику на PKF-Elektroplast, серед основних ініціатив:
- Механічна переробка агроплівки передбачає попереднє фракціонування, промивання та подрібнення пластику, переважно поліетилену. Нові мийні лінії з відцентровою системою очищення дозволяють знизити втрати сировини й підвищити якість грануляту. Якщо раніше перероблялось лише 5-10% агроплівки, то зараз у Польщі, Нідерландах та в окремих регіонах України вдається обробляти до 70%. Ключовий чинник – локальна логістика та кооперація фермерів для централізованого збору. Собівартість переробленого матеріалу нижча, ніж первинного, але витрати на логістику та миття лишаються значними.
- Піроліз – це високотемпературне розкладання полімерів без доступу повітря. Він не потребує ретельного сортування і підходить навіть для брудного чи змішаного пластику. Результатом є рідке паливо та тепло, які можна використовувати на господарстві. У ЄС активно застосовується як джерело локальної енергії для сушарок, котелень, теплиць.
- Виробництво агроплит із вторинного поліетилену чи поліпропілену вже практикується на заході України. Перероблений пластик після агроплівки використовується для виготовлення плит 1×2 м, які застосовують як підлогу в корівниках, настили у теплицях, покриття для майданчиків зберігання. Такі вироби не вбирають вологу, не гниють і витримують механічні навантаження. Вартість утричі нижча, ніж у дерева чи бетону, а строк служби 5-10 років без втрати властивостей. Це економічно вигідне рішення для дрібного та середнього фермерства.
- Біорозкладні агроплівки на основі PLA або модифікованого крохмалю розкладаються в ґрунті без потреби у збиранні. Вони зменшують обсяг відходів і особливо цінні для органічних господарств.
На практиці в Україні переробка агропластику поки залишається точковою й економічно невигідною для більшості фермерів. Централізованого збору агроплівки немає, а логістика до переробників часто перекриває потенційний прибуток. Зазначені ініціативи доводять технічну можливість, але масштабування потребує системної підтримки. Піролізні установки здебільшого лишаються на стадії експерименту через високі витрати на обладнання й низьку купівельну спроможність агросектору. Біоплівки майже не використовуються: їхня ціна у 2-3 рази вища за звичайні, а реальна біодеградація залежить від типу ґрунтів та клімату.
Висновок: технічно рішення є, але для переходу від експериментів до реальної економіки потрібна або державна програма збору й субсидування переробки, або жорстке регулювання, як у країнах ЄС.
